НАПУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., діал. Налякати. З’їдливо сказав Авірон: — ..Мойсею, Страх загрів і напудив ти нас Приповісткою сею! (Фр., XII, 1953, 496).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 165.