НАПІВНЕПРИТО́МНИЙ, а, е. Майже непритомний; який майже втратив свідомість; напівпритомний. Вона довго не могла прийти до себе, оперлася руками об стіну і зсунулася напівнепритомна на землю (Кобр., Вибр., 1954, 210); Він напівнепритомний лежав у кутку якогось льоху (Турч., Зорі.., 1950, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 147.