НАПІВСО́Н, сну́, ч. Стан, близький до сну. Гарматій, прокидаючись від напівсну, підтягнув обвислу нижню губу і перелякано зашамкав до Якова (Стельмах, І, 1962, 333); Довго сиділа, схиливши голову, Ольга Дмитрівна. Була немов у якомусь важкому напівсні, з якого важко вирватись (Збан., Між.. людьми, 1955, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 149.