НАПІВСО́ННИЙ, а, е.
1. Який ще не зовсім проснувся; охоплений напівсном. Хлопці зірвалися з постелі і, напівсонні, взяли кибель за залізні вуха й винесли його на коридор (Фр., VI, 1951, 197); Ще напівсонний схоплюється Кость з ліжка й продирає очі (Донч., І, 1956, 49); // Який виражає такий стан. — Ой боже мій! Що там таке? — говорив він якимсь задавленим, напівсонним голосом (Н.-Лев., IV, 1956, 111); — Води б оце холодненької, — забажав Денис, націлившись напівсонними очима на пусту пляшку (Тют., Вир, 1964, 244).
2. перен. Млявий, бездіяльний, байдужий до всього; // Тихий, безлюдний. Автобус рушає напівсонними вулицями (Літ. Укр., 2.УІ 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 149.