НАПІВТЕ́МНИЙ, а, е. Погано, недостатньо освітлений. Вутанька з тривогою оглянулась у сутінь напівтемного, переповненого людьми приміщення (Гончар, II, 1959, 177); Застебнувши комір шинелі, я мандрую напівтемними провулочками (Кол., На фронті.., 1959, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 149.