НАПІВІМЛА́, и, ж. Негуста імла. Підбившись трохи, місяць ясніє, світло його лягає на протилежний схил яру, минаючи дно в прозорій напівімлі (Ю. Янов., І, 1958, 596).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 146.