НАРИ́ВНИК, а, ч. Жук, у крові якого є отруйна речовина, що, потрапляючи на шкіру людини, спричиняє чиряки, нариви. Серед них [жуків] для бобових культур найбільш шкідливі: ковалики.., деякі види наривників (Шкідн.. рослин, 1949, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 170.