НАРО́ДНИК, а, ч. Прихильник народництва. Народники не розуміли законів суспільного розвитку і вважали капіталізм в Росії "випадковим" явищем (Біогр. Леніна, 1955, 10); Наприкінці 60-х років [XIX ст.] революційну боротьбу проти царизму повели народники, серед яких були дуже поширені дрібнобуржуазні теорії соціалізму і які були противниками марксизму (Іст. УРСР, І, 1953, 506).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 176.