НАРОСТА́ТИ, а́є, недок., НАРОСТИ́, те́; мин. ч. нарі́с, наросла́, ло́; док.
1. Виростати, з’являтися на поверхні чого-небудь. — Добре було б прикупити роменських овець. На них шерсть хоч і груба, зате швидко наростає м’ясо (Тют., Вир, 1960, 32); На кінських гривах наростав дивовижними китицями іній (Рибак, Помилка.., 1956, 177); Його ліва рука.. була тяжко обпечена. Шкіра наросла шкарубкими рубцями (Руд., Остання шабля, 1959, 89).
2. Виростати в якій-небудь кількості. Зараз саме час підкопати грунт, позбивати бур’ян, що наріс попід деревами, але йому нема коли навіть за лопату взятися (Чаб., Тече вода..Д1961, 41); // безос. По тих купах наросло всякого бур’яну, трави, моху… (Мирний, І, 1954, 255).
3. перен. Збільшувати свій об’єм, свою кількість, силу вияву і т. ін. Хвиля все наростала й наростала. Вона вже сягала у височінь п’ятиповерхового будинку (Кучер, Голод, 1961, 263); В міру того, як радянський космонавт збільшував кількість обертів навколо земної кулі, наростав і потік телеграм (Рад. Укр., 10.VIII 1961, 6); Неподалеку щось ліниво обізвалось, потім той звук почав наростати, поширюватись (Збан., Курил. о-ви, 1963, 66); Чим далі відходила [Тася] від афіші, тим більше наростали в її душі хвилювання й цікавість (Дмит., Розлука, 1957, 201).
4. Нагромаджуватися в якій-небудь кількості (про проценти, гроші і т. ін.). — Час би, дещо і в банк покласти, щоб проценти наростали для дочки… (Н.-Лев., І, 1956, 391).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 177.