НАРУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Те саме, що нару́га. — Розваж, розвій, соловейку. Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (Граб., І, 1959, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 179.