НАРУМ’ЯНЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАРУМ’Я́НИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Покривати, натирати рум’янами. Лишилося ще нарум’янити лице та звести докупи фарбою дуги брів (Коцюб., І, 1955, 290).
2. Викликати рум’янець, покривати рум’янцем. Глядить Васюта, парубок гостинцем попід ліс іде. Здорове, привітне лице мороз ціпкий нарум’янив (Фр., XIII, 1954, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 179.