НАРЯДЖА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок., НАРЯДИ́ТИСЯ, ря́джуся, ря́дишся, док. 1. у що, без додатка. Одягатися (перев. у святковий, гарний одяг). І наряджається і чепуриться [Оксана] щодня (Кв.-Осн., II, 1956, 444); Їм [бояриням] легко у коштовні паволоки наряджатися та дорогі прикраси чіпляти (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 519); А Франка щосуботи нарядиться, мов дівка, і біжить до клубу (Чорн., Потік.., 1956, 71); * Образно. В найкоштовніші обнови нарядилась Україна (Гур., Друзі.., 1959, 10); // розм. Одягатися в будь-який одяг, надівати будь-яке взуття. Зараз після обіду нарядилася Христя в стару одежинку, замісила глини й почала шпарувати (Мирний, III, 1954, 101); Господар ферми, закопавши на всяк випадок чоботи в землю і нарядившись у драні черевики, стояв біля воріт і прощався (Гончар, III, 1959, 220); // перев. ким. Одягаючись, ставати подібним до кого-, чого-небудь. Три дні так добре пили, що ніхто так і не затямить; і наряджались хто журавлем, хто ведмедем… (Кв.-Осн., II, 1956, 304).
2. тільки недок. Пас. до наряджа́ти1.
НАРЯДЖА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., НАРЯДИ́ТИСЯ, ряджу́ся, ря́ди́шся, док.
1. Мати намір, збиратися що-небудь робити. Зійшовся гурток тоді дітей, нарядились піти у місто в панський сад (Вас., І, 1959, 290).
2. розм. З’являтися, утворюватися на тілі. [Химка:] У дитини пліснявка нарядилася вже п’ятий день (Крон., III, 1959, 230); — Сказать по правді, в мене от-от незабаром нарядяться пухирі або чиряки на підошвах (Н.-Лев., І, 1956, 601).
3. тільки недок. Пас. до наряджа́ти21.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 180.