НАРЯ́ДНИЙ1, а, е.
1. Святково, гарно одягнений. — О, та який ви прийшли нарядний, урочистий! (Донч., V, 1957, 478); // Гарно прибраний, оздоблений. Він ткнув ногою у двері й увів Лошакова у невеличку пишно нарядну хату (Мирний, III, 1954, 290); // 3 гарними барвами, формами, з красивим пір’ям, красивою шерстю (про природу, тварин, птахів). У найвищому ярусі шуміли вершинами дуби,.. ледь ворушили довгими косами нарядні берези (Шиян, Баланда, 1957, 125).
2. Гарний, пишний (про вбрання). Згори збігає Ліза. Вона в нарядній сукні, готова їхати на бал (Коч., II, 1956, 164); З’їхались представники всіх братніх республік,.. старі, й молоді, й зовсім юні, чоловіки й дівчата-городниці, в яскравих нарядних костюмах, самі схожі на квіти й плоди (Довж., І, 1958, 496).
НАРЯ́ДНИЙ2, а, е. Стос. до наряду (див. наря́д2 1, 2); // у знач. ім. наря́дна, ної, ж. Приміщення, де виписуються, даються наряди на роботу. Біля нарядної валялась іржава вагонетка і височіла купа якихось старих труб (Донч,, Шахта.., 1949, 126); У відчинене вікно нарядної з степового простору залетів пустун-вітер (Чорн., Красиві люди, 1961, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 181.