НАСИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., заст. Насичувати. Ряди стоптаних капцанів, полишених біля порога, насичали повітря їдким запахом поту (Коцюб., II, 1955, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 185.