НАСИ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАСИТИ́ТИСЯ, ичу́ся, ити́шся, док.
1. Задовольняти потребу в їжі; наїдатися вволю, досита. Двоє чи троє мовчазних чоловіків у напіввоєнній одежі повільно і грунтовно насичувались за столом (Перв., Невигадане життя, 1958, 222); Коли всі наситилися, дідусь зібрав усі дрібки і недоїдки і виніс перед хату (Фр., IV, 1950, 158); // перен. Угамовувати, задовольняти якесь почуття, бажання і т. ін., вдовольнитися чим-небудь. — Іди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви (Рильський, І, 1960, 250); Не може одірвати очей [Емене́] від дивовижного видовиська, не може насититися ним… (Коцюб., І, 1955, 288); Він так поспішав, ніби не міг насититись роботою (Томч., Закарп. опов., 1953, 64).
2. Просякати чим-небудь, убирати в себе щось, розчиняти в собі велику кількість чого-небудь. Інколи [вода] настільки насичувалася йодом, що її не можна було пити (Вільде, Сестри.., 1958, 516); Ранками долину заволікали густі тумани з мрякою: земля насичувалася вологою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 197); Оранжерейною теплінню наситилося вогке.. повітря (Тулуб, Людолови, II, 1957, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 186.