НАСКО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСКОБЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Зчищаючи, зшкрябуючи з поверхні, збирати певну кількість чого-небудь. Гаврило вмився і втерся жмутком дерев’яних стружок, що їх перед тим наскоблила Віра з цурпалка топольника (Багмут, Щасл. донь.., 1953, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 190.