НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, а, е. Який містить у собі вказівки або поради діяти певним чином. Йому важливо було дотягти якось до кінця уроку, щоб Сашко, бува, ще не задав якогось закарлючистого запитання й не обернув його наставницьку проповідь на легковажну дискусію (Добр., Ол. солдатики, 1961, 115); // Власт. начальникові; повчальний. — Ви розумієте мене? — звернувся [Ауер] до неї наставницьким тоном (Хижняк, Тамара, 1959, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 198.