НАСТАНО́ВА, и, ж. Вказівка або порада діяти певним чином. Вона уважно вислуховувала перед відрядженням Олексійові настанови, обіцяла виконати їх пунктуально і послідовно (Логв., Літа.., 1960, 175); // Директива керівних органів. Настанова партії на будівництво соціалізму в нашій країні була прийнята на XIV партійній конференції як закон партії (Рад. Укр., 19.1 1954, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 198.