НАСТАРЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́РЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. Настачати. Кілька день уже жалувався о. Телесницький, що не може настарчити тростин на наш клас (Фр., IV, 1950, 229); Горе та каторжна робота висушили молодицю.., і працювала ж, не розгинаючись, бо п’ятеро ж у неї, і всім давай, і всім треба настарчити (Речм., Весн. грози, 1961, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 199.