НАСТОРО́ЖІ, присл.: Бу́ти насторо́жі — бути у настороженому стані. [Іван:] Одначе Маруся, мабуть, щось знає… Треба сьогодня [сьогодні] бути насторожі! (Кроп., І, 1958, 90); Шахай зайшов помалу, як ходять люди сильної волі, що завжди є насторожі (Ю. Янов., І, 1958, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 202.