НАСТРЕ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРЕ́НЧИТИ, чу, чиш, док., перех., проти кого, розм. Те саме, що настро́ювати 4. Він [писар] настренчує громаду проти духовенства (Н.-Лев., IV, 1956, 165); — А тепер сидить наш чех з новим завом, — сумно закінчила [Саня],— і всякі гидоти про нас, мабуть, розповідає — проти нас його настренчує (Шовк., Інженери, 1956, 42); — Проклята Параска настренчила всіх дітей проти мене (Н.-Лев., II, 1956, 21); Той [Роман] і святого Миколая проти господарів настренчить (Стельмах, І, 1962, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 204.