НА́СТУП, у, ч. Бойові дії військ проти противника, який обороняється, з метою просування вперед. Богунці миттю розсипалися в степ і почали наступ бігом (Довж., І, 1958, 176); Наші танкісти від оборони перейшли в наступ (Ле, Опов. та нариси, 1950, 352); * Образно. Не такий сом упіймався, щоб відразу його витягти! Чи не перейде він сам у наступ і чи не потягне на дно до себе риболова? (Донч., VI, 1957, 59); // Інтенсивні дії для досягнення бажаних наслідків. Мільйони колгоспників Радянського Союзу, зокрема колгоспники України, розгорнули широкий наступ за високі — і що найважливіше — стійкі врожаї (Тич., III, 1957, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 206.