НАСУДИ́ТИСЯ, суджу́ся, су́дишся, док. Багато, досхочу поговорити, обмірковуючи, засуджуючи чиї-небудь вчинки. Насудяться воріженьки, — Дівка заміж піде (Укр.. лір. пісні, 1958, 173); — О, напади Параска наМокрину,-до вечора б не наговорилися, не насудилися… (Горд., II, 1959, 491).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 209.