НАСУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСУШИ́ТИ, сушу́, су́шиш, док., перех. Сушити певну кількість чого-небудь. — Напечеш мені, Степанидко, пшеничних паляниць, насушиш сухарців, бо я з неділі в Київ піду (Л. Янов., І, 1959, 334); — Насушили б собі фрукти на кисіль та й не купували на базарах (Тют., Вир, 1964, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 210.