НАСІННЄ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до насі́ння. Ласкавими поглядами проводжали [вовчегірці] Федора Пакришня, який потупав до Остра за.. насіннєвою позичкою (Збан., Сеспель, 1961, 379); Насіннєві сходи; Насіннєвий аналіз; // Який містить у собі насіння. Насіннєвий стручок; // Залишений на насіння або признач. для насіння. Він поговорив з вагарем, який допомагав навантажувати лантухи з насіннєвим зерном (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 762); В Дніпровській заплаві буде вирощуватись насіннєва картопля випробуваних сортів (Шиян, Переможці, 1950, 247); // Признач. для продажу, зберігання і т. ін. насіння. Насіннєвий магазин; // Який вирощується з насіння. Найбільш ціняться дерева насіннєвого походження (Стол.-буд. справа, 1957, 38).
2. Зв’язаний з вирощуванням, одержуванням насіння. Біля насіннєвої ділянки стоїть гурт прибулих колгоспників (Головко, І, 1957, 425); Джаліл Урунов був завідувачем насіннєвого хутора великого бавовницького радгоспу (Перв., Невигадане життя, 1958, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 188.