НА́ТИСК, у, ч.
1. Дія за знач. натиска́ти, нати́снути 1 — 4. Старенькі двері відскочили під натиском Олександриних плечей (Коцюб., І, 1955, 72); Берег тут не раз укріплювали камінням, але він не витримав шаленого натиску бурунів (Донч., IV, 1957, 32); Молода Червона Армія героїчно відбивала натиск німецьких військ і 23 лютого 1918 року завдала рішучого удару німецьким окупантам під Псковом і Нарвою (Біогр. Леніна, 1955, 194); Дві учениці, добрі співачки, що перестали ходити на спів, тепер під натиском товаришок повинні були знову записатися до хору (Вільде, Повнол. діти, 1960, 107).
2. друк. Тиснення набору або кліше на папір при друкуванні; // Потовщення штриха при писанні пером. Юрко старанно виводив кожний рядок. Літери шикувались чіткі, рівні, з красивим натиском (Донч., Ю. Васюта, 1950, 176).
3. діал. Наголошення, виділення. — Громада мусить його [злодія] доставити до суду живого.. — сказав він [війт], усміхаючись і кладучи натиск на те слово "живий" (Фр., II, 1950, 18); Що у нього не могло вилитися в слова, лише боліло, розпирало груди в німім жалю, друг його виповідав з натиском і жаром, ясно і певно (Кобр., Вибр., 1954, 31).
4. діал. Тиснява. Натиск такий, що й пройти не можна (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 213.