НАТО́ВПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., НАТО́ВПИ́ТИСЯ, то́впиться; мн. нато́впляться; док. Збираючись де-небудь великою кількістю, створювати тісноту. В селі завше до судової зали натовплюється повнісінько людей (Мушк., Серце.., 1962, 303); Підійшовши до титаря, вона стала збоку, бо біля його багато народу натовпилося (Мирний, III, 1954, 319); Хлопців та дівчат натовпилось повнісінькі хати (Н.-Лев., II, 1956, 123); До сіней натовпилось повно людей, що збіглися на крики старости (Кач., Вибр., 1953, 433).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 215.