НАТО́ПТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАТОПТА́ТИСЯ, топчу́ся, то́пчешся, док., розм.
1. тільки док. Те саме, що находи́тися. [Астахов:] Зовсім ніг позбувся. [Корінь:] Та, видать, натопталися (Баш, П’єси, 1958, 162).
2. Їсти багато, досхочу. Горпина утішалася перед Христею своїми дітьми, котрі на полу натоптувались пирогами (Мирний, III, 1954, 330); В буфеті, одинаком, жадібно натоптувався смаженою домашньою ковбасою та білим хлібом товстий.. громадянин, видно, теж з приїжджих (Логв., Давні рани, 1961, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 216.