НАТОЩАКА́, присл., розм. Те саме, що на́тще́. Не вечерявши, та натощака ж і по селу блукав [Хома] (Кв.-Осн., II, 1956, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 216.