НАТРУ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАТРУДИ́ТИСЯ, труджу́ся, тру́дишся, док., розм.
1. Набувати болісного стану від тривалої або тяжкої праці, різних дій і т. ін.; стомлюватися. Ти б уже менше натруджувався (Рад. Укр., 10. XII 1947, 2); — Спочинь. Бачиш, пальці твої натрудились (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 200); Він багато ходив, нога натрудилася і тепер боліла (Тют., Вир, 1964, 380).
2. тільки док. Потрудитися багато, до втоми. [Савка:] Я натрудився за день — дайте мені хоч раз у тиждень доспати! (Вас., III, 1960, 73); Натрудився, видно, за день чоловік, дошукуючись хліба насущного (Гончар, II, 1959, 159); * Образно. За літо натрудилася земля, притихла, зажадала відпочинку (Рад. Укр., 3.І 1954, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 217.