НАТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАТРУЇ́ТИ, трую́, тру́їш, док., перех. Знищувати отрутою яку-небудь кількість когось, чогось. Натруїти ховрахів; Натруїти мух; Натруїти тарганів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 218.