НАТУ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нату́жити; // у знач. прикм. Голос старого Ремби, хриплий і натужений, різав його слух, а слова шпигали його в серце (Фр., III, 1950, 441); Зігнуті в’язи починають трохи боліти, натужений зір та скупчена увага женуть всякі думки (Коцюб., І, 1955, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 218.