НАТУ́ЖНО. Присл. до нату́жний. З останніх сил везуть коні сани і натужно стогнуть, розриваючи пружне повітря (Кочура, Зол. грамота, 1960, 395); *Образно. Натужно чахкає паровик, викидаючи в боки свистячі гейзери пари (Кол., Терен.., 1959, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 218.