НАТЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. натяка́ти. Синявіну здалося іронічним оте натякання на сполучення [з конторою] (Ле, Міжгір’я, 1953, 174); // Те саме, що на́тяк 1. Тепер їй здалося, що в Гордієвих словах ховаються якісь натякання (Гр., II, 1963, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 223.