НА́ХИЛКИ, присл., розм. Те саме, що на́хильці. П’ють горілку не з чарки, а прямо нахилки (Номис, 1864, № 11566); Молодиця назустріч Артемові простягла глечика. Він зупинився. Пив нахилки, як часто робив, гостюючи в матері (Підс., Віч-на-віч, 1962, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 227.