НАХО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., НАЙТИ́СЯ, найду́ся, на́йдешся, док.
1. Бути в наявності. Не находилось ні одної [дівчини], котра б пригорнула його, як старша сестра (Мирний, IV, 1955, 169); Вона не повертала й голови і все тремтіла, хоч на ній було все, що найшлось теплого в кімнаті (Хотк., І, 1966, 61); // Виявлятися, траплятися. Яків дожидав якогось чоловіка до себе, — якісь воли на спродаж находяться… (Вовчок, І, 1955, 208); І, може, де кобза найдеться, Що гучно на співи озветься, На співи, на струни мої негучні (Л. Укр., І, 1951, 51).
2. тільки док., розм. Те саме, що народи́тися. Найшлася в Насті дитинка… таке-то малесеньке (Вовчок, І, 1955, 268); — На петра найшлося [лоша]… (Вишня, І, 1956, 221).
НАХОДИ́ТИСЯ, ходжу́ся, хо́дишся, док., розм. Походити багато, досхочу. — По світлоньці ходжу, Та й не находжуся (Нар. лірика, 1956, 180); — Находивсь я по білому світу. Бачив багате і бідне життя (Довж., III, 1960, 415); // Походивши багато, стомитися. Вже так находився Іванко по Новгороду, що й ноги не носили (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 230.