НАЦЬКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЦЬКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. і без додатка.
1. кого, ким. Спонукати до нападу на кого-небудь (про собаку). Жінки стояли навколішки вже другу годину.. Як тільки хто похитнеться — нацьковують [есесівці] собаку (Хижняк, Тамара, 1959, 197); — Хіба і ти [Федір] такий, як твій батько? Прийшли до нього заколядувати, а він собакою нацькував… (Мирний, III, 1954, 43); Ледве розчепили сватів. А Ломака репетує: — Музики, грайте марша оцим злидням! Павле, нацькуй собаками! (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 92).
2. кого на кого, кого, перен., розм. Викликаючи вороже ставлення, підбурювати проти кого-небудь. Буржуазія нацьковує робітників однієї нації на робітників іншої, стараючись роз’єднати їх (Ленін, 19, 1950, 403); — Розумна [бариня] яка — люди третій рік як орють, а вона нацьковує дурнів… (Панч, II, 1956, 392); Гітлер був тим лютим псом, якого світова буржуазія нацьковувала на Країну Рад, щоб стерти її з лиця землі (Цюпа, Україна.., 1960, 69); Я кляну за катом ката В моїй невольницькій глуші, Що нацькував на брата — брата, Відкинув душу від душі (Граб., І, 1959, 347); — Я розумів, що мені зовсім не слід з нею [Вовчихою] сваритися, бо вона могла б нацькувати на мене когось із поліції (Сміл., Сашко, 1954, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 233.