НАЦІОНАЛІЗА́ТОР, а, ч. Той, хто здійснює націоналізацію чого-небудь. Змішування приватної власності на землю з пануванням капіталу в землеробстві є характерна помилка буржуазних націоналізаторів землі.. (Ленін, 16, 1971, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 231.