НАЧА́ЛО, а, с.
1. рідко. Вихідна точка, початок (про все, що має протяжність); протилежне кінець. Я знаю доріг цих кінці і начала (Мал., Звенигора, 1959, 117).
2. рідко. Початок у процесі, розвитку чого-небудь, а також сам відрізок часу, пов’язаний з цим початком. Добре начало — половина діла (Номис, 1864, № 10004); Добре багатому: він, коли схоче, Знайде роботі начало й кінець (Щог., Поезії, 1958, 104); Слово наше рідне! Ти сьогодні зазвучало як початок, як начало (Тич., II, 1957, 177).
3. Основа, суть, джерело чого-небудь. Співець героїчного, вольового начала в людині, Леся Українка одною з найвищих людських чеснот уважала почуття обов’язку, вірність обов’язкові, незламну твердість у його виконанні (Рад. літ-во, 1, 1964, 64); Ми всі добре знаємо, що єдиним творчим началом є праця (Наука.., 12, 1957, 14).
4. тільки мн. Основні положення, принципи. Начала діалектичного матеріалізму.
5. Способи, методи здійснення чого-небудь. Партія, для того щоб успішно керувати масами, повинна бути організована на началах централізму (Біогр. Леніна, 1955, 65); Дружба між ними в’язалася на дивовижних началах: Павло увесь час мовчить, мов камінь, а Хома говорить і говорить (Тют., Вир, 1964, 371).
6. тільки одн., заст. Начальник, глава. Верховне начало.
Під нача́ло — під чиєсь керівництво, у підлеглість до кого-небудь. Вступив [Гордій] учнем на завод під начало й науку свого ж дядька (Крот., Сини.., 1948, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 233.