НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Бути начальником; керувати. — Невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (Стельмах, II, 1962, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 234.