НАЧЕРКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Швидко, спішно, як-небудь написати щось. От брат його, Чванько, слабкий уже на се! Що начеркав, то так в друкарню і несе! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 65); — Нашукала я собі знов писаку, начеркав він мені прошеннє (Крим., Вибр., 1965, 386).
2. Черкаючи, провести багато ліній.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 235.