НАШЕ́СТЯ, я, с. Вторгнення ворожих військ у яку-небудь країну, на якусь територію. Великі заслуги перед Батьківщиною має Москва в справі визволення всіх народів Росії від французького нашестя (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 28); Валківські козаки охороняли межу від нашестя хижих татар (Минко, Моя Минківка, 1962, 5); * Образно. — Чайкам? Пам’ятник? ..За що така честь? — За те, що врятували людям поля від нашестя сарани (Гончар, Тронка, 1963, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 239.