НАШКО́ДИТИ, джу, диш, док. Заподіяти шкоду кому-, чому-небудь. Град багато нашкодив, бо пооббивав цвіт на деревах, дуже поприбивав огороди і збіжжя (Л. Укр., V, 1956, 9); — Щоб ми [брати].. сьогодні не нашкодили дідові! — повторював раз у раз засмучений Начко (Фр., VI, 1951, 186); — Ой, лис ти, Григорію, лис. Нашкодив тихцем, а тепер піддобрюєшся? (Стельмах, І, 1962, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 240.