НАШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШТОВХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. Штовхаючи, змушувати натикатися, наскакувати на кого-, що-небудь.
2. перен., розм. Наводити на яку-небудь думку, ідею, спонукати на якийсь учинок і т. ін.; допомагати зрозуміти що-небудь. Ніщо не наштовхувало на думку Голубаря, що його посилають в наряд (Ле, С. Голубар, 1950, 35); Кулик своїми статтями наштовхував канадських українців на шлях підтримки більшовиків у боротьбі за робітничо-селянську владу в Росії і на Україні (Рад. літ-во, 5, 1958, 12); Вона [вчителька] багато чого в житті нас навчила, багато на що наштовхнула (Тич., III, 1957, 133); Російський театр наштовхнув поета [Т. Шевченка] спробувати й свої сили в драматургії (Мист., 2, 1956, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 242.