НАШТО́ВХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАШТОВХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Рухаючись, натикатися, наскакувати на якусь перешкоду. Бігти навпростець чимдалі було важче: дерева густішали, і в пітьмі Сахно раз у раз наштовхувалася на стовбури (Смолич, І, 1958, 94); Знадвору Антонові було зовсім темно, він наштовхнувся на ткацький верстат (Чорн., Визвол. земля, 1950, 13); // Несподівано натрапляти на кого-, що-небудь, зустрічатися з кимсь, чимсь. Промені прожекторів сягали далеко в море, але й там вони наштовхувались на десантні судна, які йшли до Керченського півострова (Ткач, Крута хвиля, 1954, 161); — Разів п’ять на нас наштовхувались [фашисти], але кожного разу нам удавалось відстрілятись і відступити (Збан., Крил. гонець, 1953, 22).
2. перен. Натрапляти на перешкоди в чому-небудь. Кілька разів Іван Юхимович їздив до МТС, щоб одержати бульдозер, але кожного разу наштовхувався на відмову (Руд., Остання шабля, 1959, 292); Араби захопили також Азербайджан і Середню Азію. Але й тут вони наштовхнулись на уперте небажання народу підкоритись чужоземному пануванню (Іст. середніх віків, 1955, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 242.