НАЩЕТИ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЩЕТИ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм.
1. Піднімати догори щетину, захищаючись або нападаючи (про тварин).
2. чим, перен. Виставляти багнети, піки і т. ін., захищаючись або нападаючи. — Зразу ходімо! — Чого ми сидимо? З наших батьків шкуру деруть! Товпа нащетинилась багнетами й грізно завила (Головко, І, 1957, 75); Юрба в погрозі нащетинилася безліччю рук (Головко, І, 1957, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 242.