НАЩУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЩУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. ◊ Нащу́рювати (нащу́рити) ву́ха — те саме, що Нащу́лювати (нащу́лити) ву́ха (див. нащу́лювати). Зайчик із дива стає на задні лапки, нащурює вуха й приглядається (Март., Тв., 1954, 317); Дівчата й Частієві товариші нащурили вуха. В повітрі-бо гостро запахло романтикою таємної змови (Шовк., Інженери, 1935, 284); — Слухайте, — сказав він… Парубки нащурили вуха (Кобр., Вибр., 1954, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 243.