НАЇ́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. наї́вний. Вона була дуже цікава дівчина. Але, мабуть, моя юнацька наївність була їй не зовсім до вподоби (Кол., На фронті.., 1959, 53); — Може, згодом, перечитуючи ці рядки, я сама посміюся з їх наївності, а може, й ні (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 94.