НЕАКУРА́ТНИЙ, а, е.
1. Який не додержується порядку, точності в роботі, у виконанні своїх обов’язків (про людину). Не турбуйся, коли я буду неакуратним, в дорозі трудніше писати (Коцюб., IIІ, 1956, 364); [К а р л:] Знову спізнюється твій батько. [Магда:] Так. [Карл:] Він стає дуже неакуратним (Собко, П’єси, 1958, 383).
2. Неохайний, нечепурний (про людину).
3. Недбало зроблений; який має неохайний вигляд (про предмет).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 245.