НЕБЕЗПРЕМІ́ННО, присл., заст. Обов’язково. Чи ви його посилаєте сю зиму до школи? Пошліть небезпремінно (Кос., Новели, 1962, 75); — От чує моя душа, що скоро Григорій або сам заскочить, або небезпремінно обізветься (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 809).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 247.